У цей день ми схиляємо голови…

Перед тими, хто віддав своє життя, боронячи нашу землю від ворога. Перед тими, хто не встиг побачити свій дім після боїв, хто не повернувся, щоб пригорнути до серця дітей, дружин, матерів. Сіяти зерно в рідну землю, будувати нове життя. Серед золотого фонду ветеранів – і мій найдорожчий дідусь, який пройшов всі фронтові дороги у Другу світову війну. Імена, які неможливо забути. Вони віддали своє життя, аби ми могли стояти тут, дивитися на небосхил і тримати в руках надію.

Ми схиляємо голови перед кожним, хто витримав біль, хто пережив жахи тієї війни і не зламався. Ваша мужність і відвага — це безцінний дар, завдяки якому ми можемо жити, попри все, мріяти про майбутнє і будувати його для наших дітей.

Але це не лише пам’ять про минуле. Ми вдячні нинішнім захисникам і захисницям, усім, хто, не вагаючись, став на захист рідної України з російським агресором. Вони воюють не лише за кордони. Вони воюють за право бути українцями. Говорити мовою. Співати рідних пісень. Писати власну історію.

Це — наші герої.

Сини і доньки України.

Солдати світла в час темряви.

Їх подвиг — безсмертний. Їх любов до Батьківщини — неосяжна. Їх жертва — священна.

І ми — не забудемо. І ми — вистоїмо. Бо з такими, як вони, Україну не зламати.

Слава Україні. Слава Героям. І вічна шана тим, хто віддав життя за нашу свободу.

З повагою директор Департаменту освіти і науки Олександр ЛОНЧАК