Шановні військовослужбовці!

У День Збройних Сил України хочу сказати найважливіше “дякуємо”. Це слово сьогодні звучить тихо, як молитва, і водночас гучно, ніби голоси у шкільному коридорі на перерві. Бо кожен наш ранок, кожен урок, кожна дитяча усмішка – це те, що ви виборюєте щодня неймовірно важкою і дорогою ціною.

В закладах освіти Одещини зараз багато активносей: діти ліплять янголів, пишуть листи, плетуть браслети-обереги, збирають смаколики, донати. Теплі долоньки, ще з жовто-блакитною фарбою на кінчиках пальців, акуратно складають маленькі символи великої вдячності.І все це – для вас. Для тих, хто тримає небо, щоб школярі могли тримати в руках підручники, фарби, ручки, а не страх.

Ми знаємо, що сила армії – це не лише зброя. Це також віра дітей, які чекають тата додому. Це вчителі, які не лише вчать наукам, а й милосердю, організовуючи ярмарки на підтримку ЗСУ.

Це вихователі у садочку, які бережуть крихітні дитячі серця від холоду тривоги.

І це наші військові – люди, завдяки яким освіта на Одещині не поставлена на паузу ні на мить навіть у складні часи.

Вся наша велика і дружна освітянська родина вдячна вам, Герої України, за мужність, стійкість, патріотизм, гідний приклад для підростаючого покоління, просто за те, що ви є. Ми віримо у вас, ми пишаємося найсильнішою армією світу, ми молимося за кожного й кожну, хто нині на варті рубежів та свободи. Ми тримаємо освітній фронт – поки ви тримаєте країну.

Нехай кожен з вас повернеться додому, в обійми найдорожчих, а наша спільна віра й підтримка стане тим світлом, яке впізнають навіть із найвіддаленішої позиції.

Слава Україні! Слава Героям ЗСУ!