З Днем Державного Прапора, друзі!

У його синьому – наші ранки і наші небеса. У його жовтому – стиглий хліб і світло наших домівок.

Ми піднімали його у різні часи.

Коли було легко — він майорів на святах і шкільних лінійках.

Коли стало важко – ми тримали його біля серця, у бомбосховищах, на передовій, у дитячих малюнках, закопаним у банках.

Ми піднімаємо його високо, щоб показати світові: Україна живе.

Ми передамо його дітям, як передають найдорожче — віру й любов. Бо він – назавжди.

Прапор — це ми. Незламні, вільні, живі.